Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 23.02.2018, 12:56

Первомайська ЗОШ І ст. № 11

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Додаток 3

ПИСЬМЕННИК І ГУМОРИСТ КРАЇНИ ДИТИНСТВА – ГРИЦЬКО БОЙКО

 

(літературне свято)

 

Цілі: розширити знання учнів про життєвий шлях Г.П.Бойка; ознайомити з його віршами, які викривають учнів-ледарів, порушників дисципліни; розвивати інтерес до творчості поета; виховувати самокритичність, любов до рідної мови, почуття гумору, зневагу до недбалості, байдужості.

 

ХІД ЗАХОДУ

 

Бібліотекар.

 Добрий день, учителі, батьки, діти! Сьогодні свято незви­чайне, на ньому будуть у нас сміх, жарти, веселощі, посмішки та хоро­ший настрій. А подарує їх нам творчість Григорія Пилиповича Бойка.

 Народився Григорій Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року в селі Оленівка на Донеччині. Після закінчення сільської семирічки навчався в Оленівській рудниковій школі (тепер школа № 1 м. Докучаєвська).

 Щодня піднімався вдосвіта, кілька кілометрів тупав пішки, а по­том іще підїжджав робочим поїздом, поки діставався до класу. І не здавався той шлях важким, бо безвимірне було прагнення до знань...

 Одразу ж після щасливого випускного вечора пішли чорні дні фа­шистської навали.

З липня 1941 року Грицько Бойко разом зі своїми ровесниками став на захист Батьківщини. Служив рядовим кулеметного взводу, те­лефонно-телеграфним техніком розвідроти, офіцером-зв’язківцем.

 Брав участь у боях за Сталінград, був поранений і контужений. Удостоєний бойових урядових нагород.

 Після війни — студент українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. 1950 р. в Донецькому обласному видав­ництві вийшла його перша збірка віршів для дорослих «Моя Донеччина». ~

 Першу книжку віршів для дітей «Будем шахтарями» Григорій Бойко видав 1951 року. У книзі поет приділяв пильну увагу трудовій доблесті людей різних професій, зокрема земляків своїх, донецьких шахтарів, усьому шахтарському краєві, до якого був серцем прив’язаний протя­гом усього життя.

З душевною теплотою, любов’ю, гордістю про важку працю шахтарів і доброю усмішкою про ставлення дітей до професії своїх батьків розка­зано у віршах.

 

У шахті

 

Зі мною був у шахті

Товариш мій Петрусь.

Нащо його з собою

Тоді узяв татусь?

 

Петро ж такий базіка,

Вже встиг наговорить,

Що наче я злякався,

Коли спускали кліть.

 

То правда: коло тата

У кліті я стояв,

То правда: свого тата

Тримав я за рукав.

 

Але я не злякався,

Я зовсім не боюсь...

Я просто турбувався,

Щоб не упав татусь.

 

 

 

А потім з’явилося понад 100 книжок для ді­тей: «Вереда», «Хлопчик Ох», «Смішинки», «Би­лиці дядя Гриця», «Веселинки», «Шпаргалка-виручалка» та інші.

 

Просто, лаконічно, але з яким настроєм за­милування, художнім смаком, а головне — з до­бротою й любов’ю до дитини написано вірші, які вам прочитають учні першого класу.

 

Де Іванко?

 

Де Іванко? — запитав

Наш учитель Тому.

- Та він ногу поламав

І побіг додому!

 

Знайду

 

- Нащо калоші ти взуваєш?

- Яв них на вулицю піду!

- Але ж грязюки там немає...

Нічого — я її знайду!

 

 Основні теми, які розробляє письменник у творах різних жанрів, від вірша-мініатюри до поеми, казки, п’єси, є дитячий садок і школа, завод і шахта, луки й ниви рідного краю, Батьків­щина, що в усіх проявах входить у свідомість ди­тини з найперших років життя. Вірші змушують читача замислюватися про вчинки героїв і так са­мим не робити.

 

Читання віршів.

 

Я і ти

 

- Хто до столу хоче сісти?

- Я!

- Хто варення хоче їсти?

- Я!

- Хто посуд мити буде?

- Ну, вже ти відказуй, Людо,

А то: я та й я!

 

 

Цукор допоміг

 

Я рецепт узнав такий,

І корисний і простий:

Що від цукру і води

Буде пам’ять хоч куди!

 

Не беріть мене на сміх,

Цукор справді допоміг.

Як збиравсь до школи зранку,

То розвів я цукру склянку.

 

І, лиш губи в нім змочив, —

Зразу пам’ять просвітліла,

Зразу пам’ять проясніла:

Я ж уроки не учив!

 

 

Бібліотекар.

Подивимося невеличку сценку, що ви­кличе у нас усмішку й буде для всіх веселим по­вчанням.

ДІЛОВІ РОЗМОВІ (СЦЕНКА)

 

Читець

Щоденно після школи

У Петрика і Вови

Усе по телефону

Йдуть «ділові розмови».

 

Петрик

Алло! Здоров!

 

Вова

Здоров!

 

Петрик

Як справи? Що робиш? — я питаю.

 

Вова

Та ось по телефону з

тобою розмовляю...

А як у тебе справи?

 

Петрик

Та справи — те, що треба!

 

Вова

А що ти зараз робиш?

 

Петрик

Та от дзвоню до тебе...

 

Вова

Ну що ж, бувай здоровий,

Бо вже пора кінчати:

Ще треба подзвонити до Роми і до брата.

 

Бібліотекар.

 А от вірші, які зараз вам розкажуть читачі бібліотеки, допоможуть зрозуміти, що по­трібно отримувати знання, які згодом знадоблять­ся у житті.

 

Як Василько «відпочився»

 

Писав із табору Василько:

«Нових у мене друзів стільки!

Я, мамо, добре відпочився!

І опилсинів тут наївся!

 

І накупався, як ніколи!..

Пеши... Вітаєм. Я й Микола».

А мамо так йому писала:

«Без тебе дома скучно стало...

 

Але тоді на користь море,

І ми зустрінемося скоро...

Ти молодець, що “відпочився”,

 Коли б ще й грамоти навчився!»

 

 

Бібліотекар.

 Дотепно змальовує життя дітей-школярів Григорій Бойко. Є в нього й багато «веселинок» про культуру поведінки.

 

Сашко

 

Сашко в трамваї повному, —

Розсівся він «як слід»...

А біля нього згорблений

Стоїть старенький дід.

 

Хтось до Сашка звертається:

- Чи вас у школі вчать:

Як місце дати старшому,

Як старших поважать?

 

- Та вчать, — Сашко відказує, —

Але оце якраз

Розпочались канікули —

Ніхто не учить нас!..

 

Некультурні хазяї

 

Із гостини по сніжку

Хлопчики вертались,

А товариш запитав:

- Як вам гостювалось?

 

- Та нічого, все як слід...

Тільки бачиш, друже,

В тому домі хазяї

Некультурні дуже.

 

Некультурні хазяї,

Просто нехороші, —

У прихожій не зняли

З нас вони калоші!

 

Навіть з наших кожушин

Снігу не струсили...

То ми так, як увійшли,

І до столу сіли.

 

Бібліотекар.

 Пореготали, розважились, а заодно й подумали: кожне діло треба робити думаючи. Грицько Бойко змалював у гумористичних віршах веред, замурз, хвастунів, брехунів, задавак, роззяв, підлабузників, базік, ледарів, боягузів.

 Гумор його не жорсткий, не бездушний та без­пощадний, а м’який і доброзичливий, покликаний покепкувати й помогти, побудований здебільшого на комедійній ситуації, яку автор підмічав у житті або нафантазував. Послухайте такі вірші... 

 

 

Чому Тимко подряпаний?

 

- Чому це ти подряпаний? —

Юрко Тимка пита.

Тимко йому відказує:

- Та я ж купав кота.

 

- А я от не подряпаний,

Хоч теж купав свого...

-Єге ж, ти не викручував

- І не сушив його!

 

Про Юру і фізкультуру

 

Щось із Юрою не те:

Щось наш Юра не росте...

Він такий у нас тоненький,

Хворобливий і худенький,

Мов заморене курча, —

Одноліткам до плеча...

 

Та чи знаєте ви те,

Чом наш Юра не росте?

Подивіться: він з дружками

Мчить по вулиці з книжками.

- Звідкіля біжиш ти, Юро?

- Я тікаю з фізкультури.

 

Бібліотекар.

Творчість Грицька Бойка різноманітна за жанрами. Вірш, казка, поема, п’єса, билина, смі­шинка, скоромовка-спотиканка, загадка — улюбле­ні жанри поета.

 

КОНКУРС СКОРОМОВОК-СПОТИКАНОК

 

Архип охрип

Кричав Архип, Архип охрип.

Не треба Архипу кричати до хрипу.

 

Наробили двері скрипу

Наробили двері скріпу,

Заскрипіли: рипу — рипу.

 

Сухарики

Чуки, чуки, чукарики!

Кортять Насті сухарики.

Хрумкає Настя сухарі хрумчасті.

 

 

 

Бібліотекар.

У поета багато цікавих загадок. Спро­буємо їх розв’язати.

 

Дуже я потрібна всім —

І дорослим, і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу. (Книга)

 

Два скельця,

Три дужки:

На ніс

І за вушки. (Окуляри)

 

Холодна, біла,

Ліс оголила,

Скувала річку,

Струмок спинила. (Зима)

 

В ящику —

Вікно,

У вікні —

Кіно. (Телевізор)

Невеличкі дві хатини,

В них м’які і теплі стіни.

По п’ять братиків малих

Прожива в хатинах тих. (Рукавички)

 

Стаємо всім на дорозі,

Всіх спиняєм на порозі.

Хто іде — не обмине:

Нас рукою штовхоне. (Двері)

 

Без рук, а з ногами,

Без ребер, а з боками.

І спинка міцна є,

А голови немає. (Стілець)

 

Дерев’яний та довгенький,

Маю носик я гостренький.

На білому слід лишаю

І всіх діток потішаю. (Олівець)

 

То холодним, то гарячим

Вдома кожен мене бачив.

І співаю я від жару,

І пускаю з носу пару. (Чайник)

 

 

Мию, мию без жалю.

Мию там, де брудно.

Цю роботу я люблю,

Та від неї худну. (Мило)

 

 

Як навколо об’їси —

Серединки не проси.

Ми такі гостинці:

Дірка в серединці. (Бублики)

 

 

 

В зимовий, студений час

Люблять всі малята нас.

З гірки ми рушаєм в путь,

А на гірку нас везуть. (Санчата)

 

 

Взимку вкрили ми навкруг

Ліс, дорогу, поле й луг.

А як сонце припече —

Ми струмочком потечемо. (Сніжинки)

 

Між берегів

Текла, текла.

Мороз зміцнів —

Під скло лягла. (Річка)

 

Не дерево, а листя має.

Її усякий обминає.

Лиш доторкнеться до долонь,

То припече, немов огонь. (Кропива)

 

 

 

Бібліотекар.

 Грицько Бойко не тільки писав вірші, а й робив переклади творів А. Варто, С. Маршака, С. Михалкова, К. Чуковського та інших дитя­чих письменників.

 Близько 400 віршів поета українські компо­зитори поклали на музику, здебільшого для дітей, наприклад «Качечка-пачечка», «Через міст пере­йти» та інші.

 Твори Григорія Бойка виходили за кордоном, їх перевидавали багатьма мовами.

Помер Г. Бойко 1978 року в Києві.

 Але він завжди з нами, молодий, усміхнений, з буйною чуприною над високим лобом, з добри­ми й допитливими очима, приємною посмішкою, бо завжди з нами його прекрасні творі, які нам подарував ще за життя.

 

Бібліотекар робить огляд літератури з книжкової виставки «Григорій Бойко — чарівник сміху».

 

Завантажити презентацію

Календар
«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz